Взуття для ірландських танців - частина 1

Танцювальне взуття для ірландських танців — це цікаве і завжди актуальне питання, тому що важко сказати, що "видає" танцівника нашого цеху швидше і однозначніше.

Перш за все відповімо на запитання, а чи можна почати займатись ірландськими без спеціального взуття? Відповідь — так. Більше того, перші місяці (десь до року часу) ви можете і не замислюватись над тим, чи потрібно воно вам. Пізніше пояснимо чому.

Отже, як вже колись було сказано в цій спільноті, взуття для сучасних змагальних ірландських танців поділяється на два типи: м'яке (різне за формою для хлопців та дівчат) і жорстке (універсальне). М'яке взуття для дівчат в нас частіше за все називають "софтами". Інші назви: 'soft shoes', 'light shoes', 'pumps', 'ghillies'. Останній термін скоріше перекриває все шкіряне м'яке взуття без супінатора зі складною викрійкою та специфічним шнуруванням, як для шотландських, так і для ірландських танців. Якщо перекладати всі ці терміни дослівно, отримаємо "м'яке взуття", "легке взуття", "балетки". Термін 'ghillie' має два значення, перше з яких означає єгеря, а друге — вузький за значенням термін, що стосується танців. Можливо, колись і якось, ці два поняття все ж перетинались.


До речі, танок "light jig" тому і називається "легкою джигою", тому що його танцюють у м'якому взутті, на відміну від "heavy jig" або "treble jig". Історично, дівчата в селах танцювали переважно босоніж. На взуття грошей не було, його, якщо в господарстві і була хоч одна пара, взували лише в церкву чи за якихось інших надзвичайних умов. Чоловіки, в свою чергу, носили робоче взуття з обробленої товстої чи сиром'ятої шкіри, іноді зробленої за примітивною викрійкою, іноді з дерев'яною підошвою. Саме примітивне взуття, подібне на наші постоли, стало "прадідом" сучасних танцювальних софтів.

З розвитком змагальних танців на початку XX століття, комісія CLRG почала більше уваги приділяти взуттю. Перш за все, на архівних фото ми не побачимо жодного босого танцівника :) З розвитком диференціації танців, почала змінюватись екіпіровка. Вперше м'яке взуття побачило сцену у 1924 році. Втім, воно не було подібне на сучасні софти, радше на шкіряні балетки, в яких зараз танцюють дівчата з фестивальних шкіл Північної Ірландії. Для Асоціації Фестивальних Вчителів Танцю допустимими на всіх рівнях майстерності є текстильні чи шкіряні балетки (slip-on irish dancing pump), які не вимагають шнурування та не виконують роль зовнішнього "корсету" для стопи.

В інших змагальних комісіях вони є допустимими хіба що для дуже початкового рівня. В подальших змаганнях та тренуваннях їх намагаються не використовувати або ж і прямим текстом забороняють. Це пов'язано з тим, що "фестивальники" виконують танці за допомогою іншої техніки, їх хореографія не передбачає великої кількості карколомних стрибків. Спортивні ірландські танці на початку свого існування могли дозволити звичайні балетки, але дуже швидко, вже ближче до кінця 40х років трапилося наступне: на черговому витку стилізації змагальні та шкільні костюми стали ще "ірландськішими", і за основу нового типу змагального взуття були взяті доісторичні поршні, втім, відозмінені, щоб достатньо міцно підтримувати ногу танцівника.

Інформації щодо того, в кого софти з'явились раніше, в шотландців чи ірландців, не знайшлося. Їх вдягали на виступи чоловіки і жінки, хоча до 1950х років ми не часто можемо побачити їх на фотографіях. Дівчата і хлопці позують нам частіше в мештах.

Після 1970х комісія CLRG запропонувала хлопчикам інший тип м'якого взуття, тому "гіліз" зараз можна побачити хіба на виконавці шотландських спортивних танців. Шотландське взуття від ірландського можна відрізнити в першу чергу за наявністю люверсів для шнурівки на підйомі стопи. Окрім цього, гіллізи нерідко бувають кольоровими чи шитими кольоровими нитками. Правила основних комісій забороняют виступ у кольоровому м'якому взутті. Софти з кольорової, лакованої чи розмальованої (інкрустованої стразами) шкіри дозволені часом на процедурах нагородження, і їх, авжеж, не заборонено використовувати у фотосесіях.

На зміну софтам для хлопчиків прийшли ріловки (reel shoes). Вони подібні на джазовки (шкіряне чи текстильне взуття, але без підтримки арки стопи, з невеличким підбором і шнурівками). Назва "ріловки" пов'язана з тим, що хлопчики з м'яких танців на верхніх щаблях кваліфікації мають танцювати лише ріл, і для них він відрізняється від "дівочої" версії великою кількістю кліків (ударів підборами) та стампів (гучним кроком повною стопою). Від жорсткого взуття ріловки відрізняються зараз відсутністю передньої набійки та м'якішою підошвою. 

Сучасні дівочі/жіночі софти вже давно подолали межу "геніальної простоти". Це складне за викрійкою взуття, де значення має глибина виробу, якість шкіри (попередньо розтягнена чи ні), наявність та розміщення швів, те, які шнурівки обрав виробник, як він розмістив люверси та петлі для фіксації софта на нозі, чи зроблені в ньому еластичні вставки, чи жорстка там підошва на всю довжину взуття чи лише подушечка в передній частині, який саме матеріал використовується як амортизатор, тощо. Виробники зберігають в таємниці нюанси розробки та виробництва, постійно намагаються вдосконалити те, що вже виглядає досить довершеним. Хоча софти для недосвіченої людини усі однакові, вони дійсно є дуже і дуже різними. Це справжня спортивна форма, від якої залежить достатньо, щоб танцівники зі стажем мали власну думку про "найкращу" модель. Отака історія :)