Шукаємо кураторів та однодумців!

Мрієте займатись ірландськими танцями, але у вашому місті немає школи?
У Луцьку, Рівному, Житомирі, Ужгороді, Тернополі, Хмельницькому, Чернівцях, Івано-Франківську, Сумах, Чернігові, Вінниці, Запоріжжі, Кировограді, Миколаєві, Херсоні?

Не знаєте, куди бігти і до кого звернутись?
Ми розпочинаємо проект, завдяки якому люди з різних куточків України зможуть знайти однодумців в своєму місті.
Ми порадимо вам, де знаходиться найближча до вас школа, допоможемо зв'язатись з адміністраторами та заручитись їх підтримкою, підкажемо, як організувати їх приїзд і що робити далі.

Якщо ірландські танці це ваша мрія, перетворіть мрію на мету. До мети йтиметься значно простіше :)

Можете залишити відмітку про себе у коментарях (вкажіть просто, в якому місті ви шукаєте зацікавлених в ірландських танцях).
Зробіть перший стрибочок, повідомте нас про себе!

Кваліфікаційні чемпіонати -- ерахтаси

Ерахтас (Oireachtas)

Почути вимову цього слова можна отут: http://forvo.com/word/oireachtas/#ga

Слово «ерахтас» в прямому перекладі з геліку означає «збори» (зібрання), цим терміном в сучасних ірландських танцях називають кваліфікаційні чемпіонати, що відбуваються частіше за все восени. Традиційно проведення ерахтасів планують на кінець листопада (в США ще й підводять до вихідних, присвячених святкуванню Дня Подяки), або на початок грудня.

В деяких комісіях словом ерахтас називають усі змагання вищого рівня, де виступи спортсменів та суддівство відбуваються за іншою схемою, ніж на кваліфікаційних змаганнях – фешах. Наприклад, в комісії CLRG Світовий чемпіонат з ірландських танців також називається «Ерахтас Рінке на Кринньє» -- ‘Oireachtas Rince na Cruinne’.

На ерахтасах можна побачити спортсменів чемпіонського рівня (для комісій WIDA та CLRG це «оупен» -- просто запозичене англійське слово, що використовується для назви рівня). Для кожної комісії існують свої правила, за якими людина, що успішно бере участь в змаганнях, рано чи пізно може заявлятись на кваліфікаційний чемпіонат.

Ерахтаси – важлива сходинка на шляху до чемпіонату світу, спортсменові необхідно виступити там, щоб отримати «карт бланш» на підготовку до наймасштабнішого змагання в межах своєї комісії, при чому кваліфікацію на чемпіонат світу, наприклад, 2016 року проходять у 2015-му.

Для CLRG (An Coimisiún le Rinci Gaelacha) в Північній Америці, наприклад, ерахтаси проводяться для наступних регіонів: Нова Англія, Східний регіон (Mid-Atlantic), Центральний регіон (Midwest), Південний регіон, Західні штати, Східна Канада та Західна Канада.

Для комісії WIDA кваліфікаційними є Британський чемпіонат (British Open), Ірландський чемпіонат (Irish Open), Німецький чемпіонат (German Open), Східноєвропейський чемпіонат (East European), Сибірський чемпіонат (Siberian Open) та чемпіонати для Сходу і Заходу США (Eastern US Open and Western US Open Championships).

Для українських шкіл станом на 2015 рік кваліфікаційним є Східноєвропейський чемпіонат (East European), який відбувається у Мінську (Білорусь) у листопаді.

Зазвичай, як і у феша, ерахтас має «школу-господаря», яка організовує захід, допомогає з реєстрацією, орендою приміщень та устаткування, слідкує за порядком, тощо. Для комісії CLRG також традиційним є призначення так званих «офіцерів» -- людей, відповідальних за щорічне проведення ерахтасу у своєму регіоні.

Ерахтас триває від 1 до 4 днів, в залежності від кількості учасників.

Структура змагань

Для тих, хто заявляється на сольні змагання в рамках ерахтасів, обов’язковим є відповідність певному рівневі, як вже було згадано, це найвищий рівень майстерності, який англійською називається ‘open’ (в перекладі «відкритий»), що не зовсім передає сутність. На геліку чемпіонський рівень називається ‘ard grad’, де слово ‘ard’ має ряд значень, серед яких «найвищий, найкращий, високий, головний, вправний». Цікаво також, що це й слово «голосний».

Перемога під час ерахтасів відкриває шлях до чемпіонатів вищого рівня, наприклад, загальноєвропейського чи загальноавстралійського чемпіонату, і так до чемпіонату світу.

В залежності від комісії, на ерахтасах змагання можуть відбуватись не тільки з розподілом за віком, але й за статтю. Наймолодша вікова категорія – «до 8 років». Діти з цієї категорії виконують тільки м’які танці. Для чемпіонатів вищого рівня та світових змагань віковий ценз є ще трохи вищим – там наймолодшою може бути категорія «до 10 (CLRG)/до 11 (WIDA)». Якщо конкуренція є високою, щороку комісія може встановлювати різні квоти на кваліфікацію з різних ерахтасів (тільки призові місця, тільки перше місце, тільки половина від тих, хто пройшов до фінального раунду, тощо).

Тривалість танців на чемпіонатах є довшою для більшості вікових категорій, ніж хореографія танців для фешів.

Для основних комісій тривалість танців є наступною:
Ріл та требл джига – 48 тактів;
Сліп джига та хорнпайп – 40 тактів (для спортсменів жіночої статі попередньо оголошують, який саме танок треба буде готувати, хлопці ж танцюють тільки ріл);
Сетові танці виконуються з сетом на праву та ліву ногу (на фешах танцюють тільки на праву).

У комісії WIDA для старших вікових категорії (до 30 та від 30) тривалість танців є скороченою, такою як танцюють на фешах.

Виступ спортсмена на ерахтасі складається з обов’язкових раундів (на відміну від феша, де кожен може заявити тільки ті танці, які хоче) – раунд в м’якому взутті, раунд в жорсткому + сетові раунди (два чи один, в залежності від комісії).

Кількість раундів залежить від віку танцівника (для наймолодших їх може бути всього два) та від комісії (максимум для CLRG – три, для WIDA – чотири).  Останній раунд – фінальний, який ще називають «рекол» (калька з англійського терміну 'recall'). Для наймолодших фінальний раунд може не проводитись.

Під час перших раундів на сцені одночасно перебувають двоє (іноді навіть троє) спортсменів.
У фінальному раунді танцівник лишається один. Для фінального раунду музичний супровід є індивідуальним.

За кожен раунд танцівник отримує оцінку в балах. За результатами перших раундів відсіюються ті, хто набрав найменше (зазвичай, відбирається половина, 50%). Решта, з високими балами, запрошуються до виступу у фінальному раунді. В ньому виконується сучасний сет (авторська хореографія школи, індивідуально підібрана для танцівника, яка супроводжується однією з традиційних мелодій (сетів), перелік яких оголошується завчасно комісією).

Переможець визначається за остаточним підрахунком суми балів включно з оцінкою за перші та фінальний раунди.

Система суддівства також різниться від події до події і залежить від комісії.

Найчастіше, на кваліфікаційних чемпіонатах використовують сталу систему з п’ятьох суддів або «ротаційну» систему з дев’ятьох.

Стала система з 5 осіб – це коли всі п’ять суддів незмінно протягом змагань оцінюють виступи спортсменів у всіх раундах.

Ротаційна система з 9 осіб використовується тоді, коли є три раунди, кожен з яких оцінює новий набір з трьох суддів, по завершенню раунда склад суддівства змінюється.

Для світових чемпіонатів використовують групу з 9 постійних суддів, а бо ротаційну систему з п’ятьма на раунд.

Результатом  кваліфікаційного регіонального чемпіоната є певна кількість спортсменів, які отримують право виступити за змаганнях найвищого рівня, в тому числі – на світовому.