Запалення окістя

Запалення окістя (періостит, shin splints, воспаление надкостницы) 

Це одна з найрозповсюдженіших проблем ірландських танцівників початкового та базового рівня, за статистикою, дівчата та жінки стикаються з нею частіше за хлопців. Пекучий біль в передній частині гомілки та набряковість не обмежують рухливість, але врешті-решт впливають на самопочуття, на поведінку під час тренувань, на успішність засвоєння нового матеріалу. Ця проблема споріднює нас з марафонцями та балетними танцівниками. І якоюсь мірою це тішить, тому що питанням профілактики та полегшення симптоматики періоститу займаються професійні спортивні лікарі та реабілітологи.

Ірландські танці і час

Одне з питань, яке спадає нам на думку під час спостережень за ірландськими танцівниками, стосується того, скільки ж часу вони витратили на опанування всіх цих рухів.

І це дуже доречно, тому що час та регулярність тренувань мають вирішальну роль, паралельно з природними здібностями людини та досвідченістю його викладача. Будь-яка людина, в будь-якому віці, навіть без попереднього танцювального досвіду може прийти та почати вчити ірландські танці. Сольні чи групові -- питання особисте.

Тут і далі в тексті мова йтиме про регулярні тренування, коли між заняттями проходить менше 4 днів, а перерви на відновлення та відпустки тривають максимум місяць (сукупно не більше 2 місяців на рік).

Все починається з м'якого взуття. Близько півроку піде на вивчення кроків початкового рівня. Близько року регулярних триразових тренувань -- на набуття потрібної фізичної форми, якщо до цього її не було. Від самого початку проявляються індивідуальні особливості: комусь легко запам'ятовуються кроки, комусь -- краще дається закачка м'язів та правильна постава. Всі мають свої сильні та слабкі сторони.

Дуже швидко виникає запитання: чи варто займатись ще чимось додатково? Однозначно. Просто вибір допоміжного навантаження має залежати від мети. Ірландські потребують як роботи з додатковою вагою, так і класичної хореографії. Єдине, на що не варто сподіватись, це види спорту, яки розвивають витривалість.

 Хтось вдягає жорстке взуття через три місяці після початку тренувань, але середньостатистично люди починають займатись в хардах десь через півроку/рік. Це пов'язано і зі специфікою танців, і з вартістю взуття.

І так, є люди, які просто не займаються цим різновидом танців. За півтора-два роки людина засвоює базову хореографію (наступну після початкової). І отут починається основний відсів. Адже танцювати послідовності передчемпіонського рівня (інтермед) може не кожен. Для базової хореографії буває достатньо 2-3 тренувань на тиждень. Інтермед вимагає 4-5, а то й більше. Танцівник стає спроможним відтворити хореографію цього рівня десь на 4-5 рік навчання, здатність продемонструвати її бездоганно залежить вже від багатьох інших факторів.

Якщо людина кваліфікується на чемпіонат і в неї "високий сезон", тренування проходять чи не щоденно. Діти та підлітки можуть перебувати в класі по 3-4 години і більше. Дорослим важче знаходити стільки часу. Як кажуть, "важка праця здатна перемогти талант, якщо той не працює достатньо наполегливо". Питання перемоги не є питанням статистики. Ірландські танці як спорт є суб'єктивними. Тому людина, яка вже досягла рівня чемпіоната світу, може декілька років ще виступати у спробах зайняти найвищу сходинку п'єдесталу. Не всі наважуються віддавати весь свій вільний час тренуванням та репетиціям. Що ж залишається людям, які захоплюються ірландськими, в такому випадку?

Ці танці, насправді, це не лише змагання. Тому і на початковому/базовому рівні можна вивчати додатково фігурні танці, традиційні сольні сети (вони простіші за спортивну хореографію). На передчемпіонському (інтермед) рівні знаходяться більшість шоу-постановок, за виключенням сольних партій прім. Якщо говорити про вік, то дітям, як і дорослим, треба приблизно стільки ж часу на опанування рівнів, просто в різних вікових груп свої специфічні фактори, які обмежують стрімкий розвиток.

Великий вплив мають травми (втоми чи перенавантаження), через які треба робити перерви та починати певні речі з нуля. Пам'ятайте про те, що кожен з нас унікальний. Але в плануванні своїх тренувань та постановці цілей знайте, що дива не трапляються, всьому свій час

Ірландські танці і вік

Більшість з нас, якщо ми не прийшли у ірландські танці в шкільному віці, задавали собі питання: “А чи не застарий я для цього? Як воно було раніше? Як воно в інших країнах?” І хоча це не впливає на нашу фізичну здатність танцювати, це визначає моральний стан, підтримує чи навпаки, заважає бути достатньо мотивованим до навчання. Існує переконання про те, що ірландські діти танцюють чи не з пелюшок, і саме це, а як же ж, є причиною їх успішності.

Але давайте про все по порядку, а висновки кожен зможе зробити власні. Громада завжди має спільне культурне поле: чи це релігійні переконання, чи побутові вірування, чи "мистецькі" явища співу, танців чи музики. І кожна ірландська дитина від самого народження занурювалась у цей світ. Спочатку діти бачили дорослих, які розважались взимку біля домашніх вогнищ, а влітку -- на теплих, пронизаних сонцем перехрестях, і звісно намагались повторювати за ними. Втім, багато століть ірландці були змушені передавати свою культуру потайки або у спеціально спотвореній формі, щоб не викликати санкцій з боку англійської корони. Копіююча поведінка в дітей, високоймовірно, була розповсюдженою у сільській місцевості, де вони зростали з живими прикладами регіональних особливостей співу, музики та танців.

Взуття для ірландських танців - частина 1

Танцювальне взуття для ірландських танців — це цікаве і завжди актуальне питання, тому що важко сказати, що "видає" танцівника нашого цеху швидше і однозначніше.

Перш за все відповімо на запитання, а чи можна почати займатись ірландськими без спеціального взуття? Відповідь — так. Більше того, перші місяці (десь до року часу) ви можете і не замислюватись над тим, чи потрібно воно вам. Пізніше пояснимо чому.

Отже, як вже колись було сказано в цій спільноті, взуття для сучасних змагальних ірландських танців поділяється на два типи: м'яке (різне за формою для хлопців та дівчат) і жорстке (універсальне). М'яке взуття для дівчат в нас частіше за все називають "софтами". Інші назви: 'soft shoes', 'light shoes', 'pumps', 'ghillies'. Останній термін скоріше перекриває все шкіряне м'яке взуття без супінатора зі складною викрійкою та специфічним шнуруванням, як для шотландських, так і для ірландських танців. Якщо перекладати всі ці терміни дослівно, отримаємо "м'яке взуття", "легке взуття", "балетки". Термін 'ghillie' має два значення, перше з яких означає єгеря, а друге — вузький за значенням термін, що стосується танців. Можливо, колись і якось, ці два поняття все ж перетинались.

Про додаткові фізичні тренування для танцівників

Про додаткові фізичні вправи для учнів танцювальних секцій
Дослідження Андреї Козай з Пенсильванії дозволили сформулювати декілька рекомендацій для викладачів танцювальних гуртків. "Результати цього дослідження говорять нам про те, що додаткові фізичні навантаження (тренування) за межами танцювальної секції є не тільки бажаними, але й базовими, необхідними для танцівників на вищих рівнях кваліфікованості.

Викладачам рекомендовано взяти це до уваги під час планувальної роботи. Серед рекомендації:
1. Додаткові фізичні тренування мають проходити в режимі більшої інтенсивності, ніж передбачено танцювальними рухами. Для визначення інтенсивності достатньо достовірною є шкала суб'єктивного сприйняття навантаження. Якщо під час танцювальних занять інтенсивність оцінюється учнем на 6 чи 7, додаткове тренування має проходити на рівні 8 або вище.
2. Додаткові заняття мають фокусуватись на слабких місцях учня. Якщо йому/їй важко даються повільні рухи, треба зосередитись на розвитку сили потрібних м'язів. Якщо ж рухи недостатньо потужні -- варто додати в програму вправи, які дозволять м'язам різко скорочуватись.
3. У випадку відсутності спеціального обладнання в залі, вправи з розвитку сили можуть проводитись в парах, коли учні власноруч створюють супротив для м'язів партнера під час виконання потрібних рухів.
4. Гарним доповненням програми занять є пліометричні вправи, в тому числі стрибки, під час яких викладач просить учнів зосередитись не на техніці, а на максимально можливій амплітуді. Однак варто зауважити, що ці вправи слід давати лише тренованим танцівникам. Вправи на максимальне зусилля мають вводитись в програму поступово.
5. Додаткові тренування мають відбуватись задовго до початку будь-яких змагальних чи показових періодів. Через значні навантаження ці заняття можуть викликати в танцівника відчуття сильної втоми, тіло повинно отримати достатньо часу для відпочинку та відновлення. Додаткові тренування мають припинитись щонайменше за 2 тижні до початку періоду змагань чи показових виступів.

Джерело: Supplementary Muscular Fitness Training for Dancers. Andrea Kozai, B.S., C.S.C.S., Founder, Virtuoso Fitness, Pittsburgh, Pennsylvania, USA // The IADMS Bulletin for Teachers • Volume 4, Number 1, 2012 // International Association for Dance Medicine & Science

Друзі кейлі-танців Ірландії

"Друзі кейлі-танців Ірландії" (Cairde Rince Céilí na hÉireann//Кардьжє Рінке Кейлі на Ейранн) - це загальнонаціональна волонтерська організація Ірландії, що займається популяризацією кейлі танців на беззмагальній основі. Вона була заснована у 1996 році. Основним напрямком діяльності CRCE є організація та проведення навчальних танцювальних класів, семінарів, кейлі вечорів та курсів підвищення кваліфікації викладачів. Всі заходи організації відбуваються в приміщеннях "вільних від алкоголю".

Як ефективно проводити репетиції?

Репетиції для традиційного та змагального ірландського танцівника потрібні в першу чергу для вироблення моторних автоматизмів (як у фігурах сетів, так і у послідовності сольних кроків). Ми проводимо у танцювальних залах багато часу. Хтось — лише 3 години на тиждень, хтось — до 30. Цей відеоролік (англійською) розповідає нам про те, яким чином слід відпрацьовувати потрібні вам рухи, щоб репетиції були не тільки тривалими, але й ефективними.

Фізіологічний механізм, який лежить в основі вироблення моторного автоматизму, базується (якщо зовсім вже просто) на тому, що нервовий імпульс торує собі шлях певними клітинами, і через цю стимуляцію мієлін, шар кліткової ізоляції довкола нейронів, стає грубшим. Він, в свою чергу, не дає нервовому імпульсу "перестрибувати" з вже набіганої доріжки, тому, чим більше разів ви повторюєте певний рух, тим швидшим і точнішим він у вас виходитиме. Немає універсальної відповіді щодо того, скільки часу у вас піде на освоєння нового. Але якщо підійти до цього з розумом, результатом можна буде пишатись. Якими є рекомендації, що можна винести з даного відеороліку?

ПовсТАНЦІ на перехрестях

Зізнання 91-річного чоловіка, який помер цього року, висвітлило одну з невідомих досі сторін дуже популярної архівної світлини, де зображена група людей, що танцюють на перехресті. Цю хрестоматійну фотографію було зроблено близько 1910 року у Нокмонлі, в Східному Корку. Досі її часто використовують для візуалізації тих соціальних активностей, що були популярними в сільській місцевості Ірландії на початку XX століття, але до цього часу мало що було відоме про тих, хто був об’єктом фотографування. Сама світлина була зроблена братами Горґанами, які на той час працювали у курортному Йолі. Манус О’Брайєн, син однієї з учасниць танцю на фото, впізнав на ньому вчителів ірландського танцю -- Джима О’Моллі та Річарда Парді, а також декількох своїх родичів. Він також повідомив, що світлина зображує місцевість, неподалік від містечка, де він народився, Нокмонлі, на півдороги між Йолом та Кіллахом. Цікаво, що за ці роки пейзаж залишився майже незмінним. Надана Манусом інформація дозволила поєднати особистостей зі світлини з історичними постатями, відомими своєю залученістю у події Великоднєго повстання. Двоє дівчат з фото також брали участь у першому в Ірландії матчі з камогі.

Одесский феш: солнце, море и танцы

1. Можете ли рассказать про первое воспоминание, связанное с ирландскими танцами в Одессе и первым фешем?

Вера Мысак: Первое воспоминание - одна из зим в районе 2002-2004 годов, холодные, плохо освещенные, давно не видавшие ремонта хореографические залы университета, мы в зеленых гетрах (потому что зеленый ведь цвет Ирландии!) изо всех сил пытаемся освоить ритм требл-джиги. Мы все, конечно, осознаем насколько плохие условия для занятий, однако в воображении каждого совсем не это, а легкие, воздушные прыжки танцоров из всемирно известного шоу Lord of the Dance, невероятная синхронность ног и скорость исполнения! А воспоминание о первом феше в каком-то смысле противоположное: лето, жара, Юля и Вера в маленькой Daewoo Tico — лучшей в мире машине, ездят каждый день по всей Одессе в заботах о предстоящих соревнованиях. Тогда мы пытались изобрести свой велосипед: мы видели что такое феш (Польша, Голландия, Германия), но как это сделано было нам неведомо. 

Юля Помогайбо: Первое воспоминание – это «затертая до дыр» видеокассета с записью выступления «Риверданса» на Евровидении, которую мы очень много раз просматривали. Тогда это казалось волшебством, магией, фокусом, который никогда не удастся разгадать! Летом, бегая по трассе здоровья, я увидела неприметное объявление, где было написано, что нужны танцоры для ирландского шоу! Для особо талантливых, – обещало объявление, - занятия бесплатно. Решила, что я-то точно попаду в группу «талантливых»! Дома сообщила о своем плане заниматься ирландскими танцами отцу. – «Ты же не серьезно?» - ответил он. Конечно, бесплатно заниматься не получилось. Зато это оказалось серьезно. Насколько серьезно – тогда и представить было нельзя. Потом к этой видеокассете прибавился стандартный набор танцора-начинающего учителя: желтый магнитофон, привезенный из Германии, с которым я ездила на все тренировки, а еще кассета с уроками Олив Херли. Кроме того – ботинки с железными набойками, сделанные где-то на Малой Арнаутской (почти как настоящие джиг шуз). Это было начало.

Джеремайя Моліно

Джеремайя Моліно, або Джеррі Маннікс, як його кликали поміж собою місцеві, був одним з останніх представників дивовижного явища танцівних майстрів. Він народився в графстві Керрі у 1883 році сьомою дитиною в родині коваля та швачки і присвятив викладанню танців 50 років свого життя. До 14 років Джеремайя відвідував місцеву школу, а далі не продовжив навчання, а весь час допомагав татові у кузні. В кінці XIX століття в містечко, де мешкала родина Мольно приїхав мандрівний танцювальний майстер, Недін Батт Уолш, і степ захопив Джеррі по-справжньому. У 18 років він став чемпіоном Манстеру, а вже у 20 років давав приватні уроки в себе вдома на кухні.

Авторський сет Кетрін Фолі -- Шона -- Sionna set

Вчергове з захопленням знаходимо витвори людей, які пов'язали своє життя з Всесвітньою ірландською академією музики та танцю (Irish World Academy of Music and Dance), що діє під патронатом Університету Лімеріка. Цього разу це Кетрін Фоулі, про неї ми обов'язково розповімо вам згодом.

А зараз мова піде про сетовий танок -- Шона, автором якого є Кетрін. Шона (Sionna) -- в кельтській ірландській міфології богиня-покровителька Шеннона, найдовшої річки країни. Цей сет увібрав в себе більше двох століть традиції соціальних танців в Ірландії. Авторка намагалась вкласти в нього атмосферу спокою та відчуття єднання зі спільнотою. "Створення цього танцю для мене було спробою поєднати традиційні рухи з тими, які взагалі не є характерними сетів. Я дуже сподівалась на то, що учасникам буде цікаво і весело розширити свій репертуар та здобути новий досвід. Сет Шона - сукупність мого власного досвіду та впливу тих ініціатив, які були організовані останнім часом в Північній Ірландії". 

Хореографічний коктейль Шони містить нотки традицій Клеру, Голуея, Керрі, Донегалу, Дауну та інших, і є надія, що він зможе об'єднати ці регіони в єдиному танцювальному пориві. В ньому можна почути шотландський флінг (4/4), польку (2/4), сліп-джигу (9/8), ріл (4/4) та вальс (3/2). До паперової брошури в комплекті йшов диск з аудіодоріжкою, якого в нас, на жаль, немає.

Англомовний буклет:
http://www.rte.ie/radio/mooneygoeswild/pdf/sionna-set.pdf

Коротка історія народних сетових танців

Ірландські народні сети походять від кадрилей континентальної Європи (а ті, с свою чергу -- від французських котильонів).

Вони трохи змістили з п'єдесталу прадавні лінійні танці та запанували на перехрестях ірландських селищ з 1810х років. Більшість сетів складались з 5-6 фігур, які не тільки завчали за допомогою танцювального майстра, але й виконували з його підказками. В першій половині XIX сторіччя десятки кадрилей з'явились в святковому репертуарі ірландців, і багато з цих танців досі виконуються без особливих змін. По правді, навіть слово "сетовий" прийшло в ірландські танці з французських країв. Термін «suites de quadrilles» або в перекладі українською -- "кадрильові послідовності" був англізований до "кадрильових сетів".

 Сети танцюють повним складом в 4 пари чи половинками -- півсетами. В сучасному світі, єдиною організацією, яка цілеспрямовано проводить змагання з сетів, є Гельська Атлетична Асоціація, про яку наша спільнота вже писала.

Починаючи з 1840х, тобто тридцять років з моменту імпорту європейських світських танців на Смарагдовий острів, місцеві танцівні майстри примудрились адаптувати кадрилеві комбінації до вже існуючих джиг, хорнпайпів, рілів та слайдів. Вже з цього часу відома Богемська полька, особливо популярна у регіоні Шліав Луахра, поряд з графствами Корк, Лімерік та Керрі. Всі вони знаходяться на півдні. А от на північному заході мешканці местечок і сіл радісно кружляли під польські мазурки та шотландські амбарні танці.

 На превеликий жаль, певний час народні сетові танці вважались диявольским заняттям, що не сприяє духовній чистоті пастви, тому активно переслідувались церквою, а також були виключені з репертуарів Гельської ліги (там залишились лише фігурники "кейлі"). У 1927 році один з католицьких лідерів написав: "Зло завжди розкидає свої тенета перед довірливими. В наш час наївні люди стають жертвами танцювальних залів, поганих книжок, непристойних часописів, фільмів, жінок, що вульгарно вдягаються. Все це нищить чесноти людини."

У 1935 році, під тиском клериків, уряд підписав так званий Акт про танцювальні зали (про це навіть було знято фільм). Згідно цього документу, танцювальні вечори могла організовувати тільки ліцензована людина, а вже ці дозволи видавала лише церква. Це прирекло на смерть та забуття відкриті посиденьки в друзів вдома, а також призвело до поступового вимирання танців на перехрестях. В цей період частина музик взагалі перестали виконувати ірландські мелодії, а частина -- імігрувала в інші країни.

В наш час сетові танці переживають свого роду розквіт, пов'язаний з трьома факторами: зміною цінностей та пріоритетів церковної моралі, прагненням ірландської діаспори зберегти та продемонструвати власні культурні скарби, а також тим, що все більше старших людей обирають рухливий відпочинок, а сетові танці є чудовою соціальною активністю, запобігають багатьом неприємним побічним ефектам похилого віку.