Запалення окістя

Запалення окістя (періостит, shin splints, воспаление надкостницы) 

Це одна з найрозповсюдженіших проблем ірландських танцівників початкового та базового рівня, за статистикою, дівчата та жінки стикаються з нею частіше за хлопців. Пекучий біль в передній частині гомілки та набряковість не обмежують рухливість, але врешті-решт впливають на самопочуття, на поведінку під час тренувань, на успішність засвоєння нового матеріалу. Ця проблема споріднює нас з марафонцями та балетними танцівниками. І якоюсь мірою це тішить, тому що питанням профілактики та полегшення симптоматики періоститу займаються професійні спортивні лікарі та реабілітологи.

Біомеханіка травми 

Однією з першопричин початку запального процесу у періості великогомілкової кістки є рідкість у хореографії ірландських танців фази подвійної опори (моменту, коли вага тіла розподіляється між двома кінцівками, що торкаються землі). Переважно, на двох ногах танцівник стоїть лише на початку та в кінці виступу. Решта рухів відбуваються з опорою на одну з ніг чи з приземленням на одну з ніг.

 Наслідком цього є: 1) різке збільшення ударного навантаження на ногу, б) стрімка активація м'язів-стабілізаторів стопи. Якщо литковий та камбаловидний м'язи відповідають за силу відштовхування від підлоги, решта м'язів гомілки (а їх багацько) використовуються тілом для утримання стопи в правильному положенні під час підстрибу та приземлення, для адаптації ноги до нерівної поверхні.
Через велику кількість стрибків і пов'язаних з цим коливань під навантаженням, м'язи-стабілізатори скорочуються, «забиваються», як кажуть спортсмени. При чому, перенавантажити м'язи можна і під час До ситуації додається другий важливий травматичний фактор – розподіл та амортизація ударного навантаження, яке залежить від того, наскільки правильну техніку використовує спортсмен та наскільки його тіло загалом пристосоване до виконання необхідних рухів.
Третім аспектом, що впливає на збільшення ризику запалення окістя є ступінь пронації стопи. Взуття для ірландських танців не передбачає компенсації відхилень від норми, тому перед початком занятть ірландськими танцями варто визначити, чи знаходяться ваші ноги в межах норми або ж вимагають корегувань тренувальних навантажень.

До спортивних причин виникнення запалення відносять: 
 · Слабкі та перетреновані м'язи, які відповідають за стабілізацію стопи.
· Регулярний рух на півпальцях чи просто на передній частині стопи.
· Інтенсивне ударне навантаження внаслідок надмірної ваги, гіперпронації стопи, жорстка поверхня для тренувань, надмірне напруження стоп на приземленні, прискорення чи рух нерівною або похилою поверхнею, різка зміна напрямку руху,
· Взуття без амортизації приземлень.
Аналогічні проблеми спостерігаються в першу чергу в спортсменів, які займаються бігом. Згідно видання Гілмора та Лідьярда (1987) перенавантаження гомілки настає внаслідок «важких темпових та інтервальних тренувань чи руху вгору.

Основними факторами травматизму є повторні перенавантаження на фоні недостатнього відновлення м'язів, що призводить до запалення окістя в місцях кріплення фасціальних футлярів до кісток.
Запалення окістя не виникає через одне неправильне тренування. Для його виникнення наявність деструктивних факторів має бути регулярною.

Гостре запалення окістя характеризується сильним болем. Але відсутність болю після припинення тренувань не означає, що запалення минуло і одужання настало.
Запалення окістя однозначно вимагає лікування, зміни характеру фізичних навантажень, реабілітації та перегляду умов проведення тренувань. 
Орієнтовний період втрати працездатності танцівником становить 6-12 тижнів. Повернення до звичних тренувань без періода відновлення, лише з огляду на больові відчуття, може призвести до погіршення самопочуття і збільшення періоду необхідного на реабілітацію. 

Першими симптомами запалення окістя є пекучий чи гострий біль у передній частині гомілки (як ближче до коліна, так і в нижній частині), набряки передньої частини гомілки, іноді почервоніння. Біль може проявлятись як під час натискання на кістку чи при виконанні вправ, так і в стані спокою.

Лікування 

Перш за все, для правильної діагностики, зверніться до спортивного лікаря, травматолога чи ортопеда-травматолога. У випадку виявлення запалення окістя ЗАБОРОНЕНО продовжувати звичайні тренування! Однак, припинення танців не є єдиною і достатньою умовою. Вам слід зрозуміти, що з діапазону рухів на певний час мають зникнути будь-які ударні, різко-інтервальні та різновекторні навантаження.

Рухатись після на період лікування не забороняється, але має змінитись характер рухів. Дозволяється плавання, їзда на велосипеді, ходіння пішки без різкої зміни напрямку, можна дуже повільно бігати по м'якому ґрунту чи траві (8 км/год, протягом 20-40 хвилин).

Під час гострої стадії періоститу забороняється використання прогрівань, тому що це сприятиме розповсюдженню запалення на ті тканини, що є довкола. Для зменшення запалення слід використовувати прикладання холоду та спокій перші 10 днів або на період зазначений лікарем. Після закінчення гострої стадії, можна починати прогрівання та використання зігріваючих засобів.

На етапі реабілітації перед початком тренування слід обов’язково повністю розігрітись, уражені ділянки змастити зігріваючими засобами, сховати ноги в теплі гетри, компресійні підколінки чи бинти.
За призначенням лікаря можна придбати потрібну мазь та нестероїдні протизапальні засоби. 

Дозволяються силові та хорегорафічні вправи, які зміцнюють м'язи. Кількість повторів та підходів визначається індивідуально. Спортсмен має відчувати м'язи, а не перевтому. Серед корисних вправ для ірландських танцівників можна виділити різноманітні підйоми на півпальці (без стрибків). Їх можна виконувати навіть за наявності больових відчуттів. Після зникнення болю дозволяється додати виконання хопів, катів та свішів (без стрибків) та дотичних до них вправ в положенні лежачи чи стоячи біля балетного станка.

Повернення до танцювальних тренувань можливе лише після 6 тижнів реабілітації. Пам'ятайте, що завданням травмованого спортсмена є не підтримка чи покращення спортивної форми, а лікування травми! Поставтесь до цього серйозно! Будь-яке форсування подій призведе до виникнення повторного запалення, і процес відновлення доведеться почати знову. Повернення до первісного рівня навантажень має відбуватись поетапно, з фіксацією відчуттів і зменшенням інтенсивності в разі появи болю.

Профілактика запалення окістя 

Якість підлоги. Для ірландських танцівників тренування на бетонних, кам'яних та покритих плиткою чи ламінатом підлогах є категорично протипоказаними!
Навіть якщо підлога є вкритою паркетом чи дошкою, це зовсім не означає, що її амортизаційних властивостей вистачить для компенсації стрибків. Лише підлоги, які покладені на лаги, наприклад, в хореографічних залах, на дерев'яних сценах, в спортивних залах для мініфутболу, баскетболу чи волейболу, придатні для регулярних та інтенсивних тренувань з сучасних ірландських танців. Завжди переконуйтесь, що підлога, на якій ви займаєтесь, достатньо амортизує ваші стрибки. Пам'ятайте, що мова йде про ваше здоров'я! Викладачам та батькам варто слідкувати, щоб учні не тренувались на покриттях, не придатних для компресійних навантажень на коліна та поперек. Учнів слід попереджати про те, що вдома, за межами зали, вони можуть виконувати лише вправи, що не передбачають стрибків, що їм варто уникати демонстрації своїх танцювальних вмінь на непризначених для цього поверхнях. Дітям та дорослим слід проходити інструктаж, який міститиме пояснення щодо шкідливості та травмонебезпечності тренувань та показових виступів на підлогах, які не пристосовані для ірландських танців. У випадку додаткових нетанцювальних тренувань, наприклад, бігу, слід забезпечити себе правильним взуттям, дотримуватись правильної техніки рухів, уникати поверхонь, які підсилюють компресійне навантаження на суглоби (бетонні тротуари, асфальт, глинистий збитий ґрунт).

Планування навантажень. Викладачам та учням (під час самостійних занять) слід складати плани тренувань з врахуванням поточних можливостей спортсмена і з дотриманням принципів доступності вправ та поступового збільшення навантажень. Перелік вправ для гомілок та литок має включати в себе силові (з додатковою вагою), стрибкові та спеціальні танцювальні навантаження, втім, без доведення м'язів до стану відмови. Для танцювальних груп початкового рівня в дітей та старших танцівників без попередньої фізичної підготовки введення стрибків має відбуватись поступово, з відтермінуванням. Виконання специфічних вправ: динамічні вправи на зміцнення гомілки та стоп, вправи на правильну розтяжку м'язів гомілки (не лише литок, але й м'язів антагоністів), вправи на балансувальних дисках та подушках, амплітудні вправи з обтяжувачами на гомілці, статичні вправи на утримання рівноваги на одній нозі.

Планування відпочинку. Викладачам та учням слід визнавати важливість регулярного планованого відпочинку, метою якого є відновлення організму. У випадку виявлення ознак перевтоми та недостатнього відновлення між тренуваннями, спортсменові слід передивитись плани тренування та харчування.

Бережіть себе і будьте здорові!