четвер, 30 листопада 2017 р.

Запалення окістя

Запалення окістя (періостит, shin splints, воспаление надкостницы) 


Це одна з найрозповсюдженіших проблем ірландських танцівників початкового та базового рівня, за статистикою, дівчата та жінки стикаються з нею частіше за хлопців. Пекучий біль в передній частині гомілки та набряковість не обмежують рухливість, але врешті-решт впливають на самопочуття, на поведінку під час тренувань, на успішність засвоєння нового матеріалу. Ця проблема споріднює нас з марафонцями та балетними танцівниками. І якоюсь мірою це тішить, тому що питанням профілактики та полегшення симптоматики періоститу займаються професійні спортивні лікарі та реабілітологи.

Ірландські танці і час

Одне з питань, яке спадає нам на думку під час спостережень за ірландськими танцівниками, стосується того, скільки ж часу вони витратили на опанування всіх цих рухів.

І це дуже доречно, тому що час та регулярність тренувань мають вирішальну роль, паралельно з природними здібностями людини та досвідченістю його викладача. Будь-яка людина, в будь-якому віці, навіть без попереднього танцювального досвіду може прийти та почати вчити ірландські танці. Сольні чи групові -- питання особисте.

Тут і далі в тексті мова йтиме про регулярні тренування, коли між заняттями проходить менше 4 днів, а перерви на відновлення та відпустки тривають максимум місяць (сукупно не більше 2 місяців на рік).

Все починається з м'якого взуття. Близько півроку піде на вивчення кроків початкового рівня. Близько року регулярних триразових тренувань -- на набуття потрібної фізичної форми, якщо до цього її не було. Від самого початку проявляються індивідуальні особливості: комусь легко запам'ятовуються кроки, комусь -- краще дається закачка м'язів та правильна постава. Всі мають свої сильні та слабкі сторони.

Дуже швидко виникає запитання: чи варто займатись ще чимось додатково? Однозначно. Просто вибір допоміжного навантаження має залежати від мети. Ірландські потребують як роботи з додатковою вагою, так і класичної хореографії. Єдине, на що не варто сподіватись, це види спорту, яки розвивають витривалість.

 Хтось вдягає жорстке взуття через три місяці після початку тренувань, але середньостатистично люди починають займатись в хардах десь через півроку/рік. Це пов'язано і зі специфікою танців, і з вартістю взуття.

І так, є люди, які просто не займаються цим різновидом танців. За півтора-два роки людина засвоює базову хореографію (наступну після початкової). І отут починається основний відсів. Адже танцювати послідовності передчемпіонського рівня (інтермед) може не кожен. Для базової хореографії буває достатньо 2-3 тренувань на тиждень. Інтермед вимагає 4-5, а то й більше. Танцівник стає спроможним відтворити хореографію цього рівня десь на 4-5 рік навчання, здатність продемонструвати її бездоганно залежить вже від багатьох інших факторів.

Якщо людина кваліфікується на чемпіонат і в неї "високий сезон", тренування проходять чи не щоденно. Діти та підлітки можуть перебувати в класі по 3-4 години і більше. Дорослим важче знаходити стільки часу. Як кажуть, "важка праця здатна перемогти талант, якщо той не працює достатньо наполегливо". Питання перемоги не є питанням статистики. Ірландські танці як спорт є суб'єктивними. Тому людина, яка вже досягла рівня чемпіоната світу, може декілька років ще виступати у спробах зайняти найвищу сходинку п'єдесталу. Не всі наважуються віддавати весь свій вільний час тренуванням та репетиціям. Що ж залишається людям, які захоплюються ірландськими, в такому випадку?

Ці танці, насправді, це не лише змагання. Тому і на початковому/базовому рівні можна вивчати додатково фігурні танці, традиційні сольні сети (вони простіші за спортивну хореографію). На передчемпіонському (інтермед) рівні знаходяться більшість шоу-постановок, за виключенням сольних партій прім. Якщо говорити про вік, то дітям, як і дорослим, треба приблизно стільки ж часу на опанування рівнів, просто в різних вікових груп свої специфічні фактори, які обмежують стрімкий розвиток.

Великий вплив мають травми (втоми чи перенавантаження), через які треба робити перерви та починати певні речі з нуля. Пам'ятайте про те, що кожен з нас унікальний. Але в плануванні своїх тренувань та постановці цілей знайте, що дива не трапляються, всьому свій час

Ірландські танці і вік

Більшість з нас, якщо ми не прийшли у ірландські танці в шкільному віці, задавали собі питання: “А чи не застарий я для цього? Як воно було раніше? Як воно в інших країнах?” І хоча це не впливає на нашу фізичну здатність танцювати, це визначає моральний стан, підтримує чи навпаки, заважає бути достатньо мотивованим до навчання. Існує переконання про те, що ірландські діти танцюють чи не з пелюшок, і саме це, а як же ж, є причиною їх успішності.

Але давайте про все по порядку, а висновки кожен зможе зробити власні. Громада завжди має спільне культурне поле: чи це релігійні переконання, чи побутові вірування, чи "мистецькі" явища співу, танців чи музики. І кожна ірландська дитина від самого народження занурювалась у цей світ. Спочатку діти бачили дорослих, які розважались взимку біля домашніх вогнищ, а влітку -- на теплих, пронизаних сонцем перехрестях, і звісно намагались повторювати за ними. Втім, багато століть ірландці були змушені передавати свою культуру потайки або у спеціально спотвореній формі, щоб не викликати санкцій з боку англійської корони. Копіююча поведінка в дітей, високоймовірно, була розповсюдженою у сільській місцевості, де вони зростали з живими прикладами регіональних особливостей співу, музики та танців.