Ірландські народні сети походять від кадрилей континентальної Європи (а ті, с свою чергу -- від французських котильонів).
Вони трохи змістили з п'єдесталу прадавні лінійні танці та запанували на перехрестях ірландських селищ з 1810х років. Більшість сетів складались з 5-6 фігур, які не тільки завчали за допомогою танцювального майстра, але й виконували з його підказками. В першій половині XIX сторіччя десятки кадрилей з'явились в святковому репертуарі ірландців, і багато з цих танців досі виконуються без особливих змін. По правді, навіть слово "сетовий" прийшло в ірландські танці з французських країв. Термін «suites de quadrilles» або в перекладі українською -- "кадрильові послідовності" був англізований до "кадрильових сетів".
Сети танцюють повним складом в 4 пари чи половинками -- півсетами. В сучасному світі, єдиною організацією, яка цілеспрямовано проводить змагання з сетів, є Гельська Атлетична Асоціація, про яку наша спільнота вже писала.
Починаючи з 1840х, тобто тридцять років з моменту імпорту європейських світських танців на Смарагдовий острів, місцеві танцівні майстри примудрились адаптувати кадрилеві комбінації до вже існуючих джиг, хорнпайпів, рілів та слайдів. Вже з цього часу відома Богемська полька, особливо популярна у регіоні Шліав Луахра, поряд з графствами Корк, Лімерік та Керрі. Всі вони знаходяться на півдні. А от на північному заході мешканці местечок і сіл радісно кружляли під польські мазурки та шотландські амбарні танці.
На превеликий жаль, певний час народні сетові танці вважались диявольским заняттям, що не сприяє духовній чистоті пастви, тому активно переслідувались церквою, а також були виключені з репертуарів Гельської ліги (там залишились лише фігурники "кейлі"). У 1927 році один з католицьких лідерів написав: "Зло завжди розкидає свої тенета перед довірливими. В наш час наївні люди стають жертвами танцювальних залів, поганих книжок, непристойних часописів, фільмів, жінок, що вульгарно вдягаються. Все це нищить чесноти людини."
У 1935 році, під тиском клериків, уряд підписав так званий Акт про танцювальні зали (про це навіть було знято фільм). Згідно цього документу, танцювальні вечори могла організовувати тільки ліцензована людина, а вже ці дозволи видавала лише церква. Це прирекло на смерть та забуття відкриті посиденьки в друзів вдома, а також призвело до поступового вимирання танців на перехрестях. В цей період частина музик взагалі перестали виконувати ірландські мелодії, а частина -- імігрувала в інші країни.
В наш час сетові танці переживають свого роду розквіт, пов'язаний з трьома факторами: зміною цінностей та пріоритетів церковної моралі, прагненням ірландської діаспори зберегти та продемонструвати власні культурні скарби, а також тим, що все більше старших людей обирають рухливий відпочинок, а сетові танці є чудовою соціальною активністю, запобігають багатьом неприємним побічним ефектам похилого віку.
Вони трохи змістили з п'єдесталу прадавні лінійні танці та запанували на перехрестях ірландських селищ з 1810х років. Більшість сетів складались з 5-6 фігур, які не тільки завчали за допомогою танцювального майстра, але й виконували з його підказками. В першій половині XIX сторіччя десятки кадрилей з'явились в святковому репертуарі ірландців, і багато з цих танців досі виконуються без особливих змін. По правді, навіть слово "сетовий" прийшло в ірландські танці з французських країв. Термін «suites de quadrilles» або в перекладі українською -- "кадрильові послідовності" був англізований до "кадрильових сетів".
Сети танцюють повним складом в 4 пари чи половинками -- півсетами. В сучасному світі, єдиною організацією, яка цілеспрямовано проводить змагання з сетів, є Гельська Атлетична Асоціація, про яку наша спільнота вже писала.
Починаючи з 1840х, тобто тридцять років з моменту імпорту європейських світських танців на Смарагдовий острів, місцеві танцівні майстри примудрились адаптувати кадрилеві комбінації до вже існуючих джиг, хорнпайпів, рілів та слайдів. Вже з цього часу відома Богемська полька, особливо популярна у регіоні Шліав Луахра, поряд з графствами Корк, Лімерік та Керрі. Всі вони знаходяться на півдні. А от на північному заході мешканці местечок і сіл радісно кружляли під польські мазурки та шотландські амбарні танці.
На превеликий жаль, певний час народні сетові танці вважались диявольским заняттям, що не сприяє духовній чистоті пастви, тому активно переслідувались церквою, а також були виключені з репертуарів Гельської ліги (там залишились лише фігурники "кейлі"). У 1927 році один з католицьких лідерів написав: "Зло завжди розкидає свої тенета перед довірливими. В наш час наївні люди стають жертвами танцювальних залів, поганих книжок, непристойних часописів, фільмів, жінок, що вульгарно вдягаються. Все це нищить чесноти людини."
У 1935 році, під тиском клериків, уряд підписав так званий Акт про танцювальні зали (про це навіть було знято фільм). Згідно цього документу, танцювальні вечори могла організовувати тільки ліцензована людина, а вже ці дозволи видавала лише церква. Це прирекло на смерть та забуття відкриті посиденьки в друзів вдома, а також призвело до поступового вимирання танців на перехрестях. В цей період частина музик взагалі перестали виконувати ірландські мелодії, а частина -- імігрувала в інші країни.
В наш час сетові танці переживають свого роду розквіт, пов'язаний з трьома факторами: зміною цінностей та пріоритетів церковної моралі, прагненням ірландської діаспори зберегти та продемонструвати власні культурні скарби, а також тим, що все більше старших людей обирають рухливий відпочинок, а сетові танці є чудовою соціальною активністю, запобігають багатьом неприємним побічним ефектам похилого віку.
Немає коментарів:
Дописати коментар