Оригінал статті: Stacey Baker
What’s Up With Those Irish Dancing Costumes?
http://6thfloor.blogs.nytimes.com/2012/07/06/whats-up-with-those-irish-dancing-costumes/
6 липня 2012
Пропонуємо вам переклад українською невеличкої статті, присвяченої костюмам для сучасних ірландських танців.
Минулого тижня тисячі танцівників змагались під час Чемпіонату Північної Америки з ірландських танців, який проходив в Чікаго. Кінець змагань наступного дня став чудовою нагодою передивитись виставки «Look» та «The Jig Is On» а також дізнатись більше про яскраві костюми для ірландського танцю.
Отже, я підішла до Джона Каллінена, колишнього ірландського танцівника та викладача. Одна з його сімох книжок, присвячених ірландським танцям, написана про «Костюми для ірландських танців: їх походження та розвиток у фотографіях протягом 100 років, 1892-1992» (“Irish Dancing Costumes: Their Origins and Evolution With 100 Years of Photographs, 1892-1992.”) Ця стаття є нашою скороченою версією «запитань-відповідей». Додатково в кінці подані деякі світлини з минулого ірландських танців (архів видання «Айріш Ікземінер») та їх теперішнього (проект фотографа Кеннета О Холлорена).
Коли з’явилися ірландські танці?
Степові танці можна відслідкувати від приблизно 1750 року. Головною віхою стали 1890-ті роки, коли в нас з’явилася Гельська Ліга (the Gaelic League) У Західному Корку, в містечку з назвою Макрум, Гельська Ліга вирішила провести змагання з ірландських мови, літератури та танців у неділю по обіді. На першому заході, який було названо фешем, змагалося шість осіб.
Що ірландського у сучасних танцювальних костюмах?
Ну, в них немає нічого ірландського. По суті, деякі костюми хлопців, які вони зараз вдягають на змагання, являють собою поєднання одягу Майкла Джексона та форми готельного портьє. Дехто з них, звісно, має на цьому кельтську вишивку.
У дівчачих костюмах є дещо, запозичене від ранніх суконь для ірландського танцю: шалики, використання у костюмі фібули з Тари, як національного ірландського символу, багато кельтської вишивки та мережива. Але подивіться на деякі сучасні модели. Вони – витвори моди, з приємним яскравим дизайном и так далі, але вони не мають жодного натяку на ірландське. Також, сучасні сукні розробляються для підтримки дуже стрибучого виду танців. Танцівники пролітають на висоті близько метра від підлоги. За моїх часів, у 1960-тих, такого не було. Стиль виконання танців неприродньо змінився. Те ж сталося і з костюмами.
Від коли почали користуватись перуками?
Перуки не фігурували в арсеналі танцівників до 1980-тих років. Починаючи від 1960-тих дівчата забажали, щоб під час їх виступів на змаганнях волосся було завите у природні кучері. А це означало, що бідні танцівниці мали спати на бігудях та інших засобах для завивки, це були справжні тортури. Тому комусь спало на думку використати замість цього штучне волосся. Перуки ставали більшими та складнішими, деякі зараз продаються вже з прикріпленною діадемою чи іншими аксесуарами.
А що стосовно макіяжу?
Змагання проходять у величезних приміщеннях, на сценах, що бувають і 12 метрів завширшки, освітлення для подібних площ є дуже потужним. Ірландські танцівники, як усі артисти, використовують при цьому макіяж. Тому, немає нічого надзвичайного у макіяжі для танцівника. Але те, яких масштабів це сягає, дивує, особливо у випадку з малими дітьми.
В нас є змагання, на яких дітям заборонено виступати з макіяжем та можна танцювати тільки у простих сукнях. Ми намагаємося це контролювати, але це сильно стимулюється батьками.
А штучна засмага?
Ця тенденція розвинулась за останні 15 років. Я згадую, що раніше лише поодинока танцівниця могла виступити з дуже засмаглими ногами, і навіть це не означало, що усі хотіли бути схожою на неї. Однак останні 10-20 років ніхто не вийде на сцену, якщо до цього не буде щільно вкритий макіяжем та штучною засмагою. Це стало частиною глобалізаційних процесів та рівня напруги в сучасних змаганнях. До складу комісії входять більше 2,500 кваліфікованих викладачів з 28 країн світу, від Південної Африки до Норвегії, Німеччини, Японії та Аргентини.
Деякі люди питають, чи не відчуваю я відразу, коли бачу сучасні ірландські танці. Але насправді, я відчуваю протилежне. Так, такі шоу як «Riverdance» та «Lord of the Dance» сприяли зростанню інтересу до ірландської танцювальної культури в світі так, як ніхто цього ніколи не зміг, наскільки мені відомо. Це очевидно позитивна річ. Тому часом ми просто сприймаємо такі недоліки, велетенські перуки чи надмірний макіяж, як незначні побічні ефекти цього феномену.
What’s Up With Those Irish Dancing Costumes?
http://6thfloor.blogs.nytimes.com/2012/07/06/whats-up-with-those-irish-dancing-costumes/
6 липня 2012
Пропонуємо вам переклад українською невеличкої статті, присвяченої костюмам для сучасних ірландських танців.
Минулого тижня тисячі танцівників змагались під час Чемпіонату Північної Америки з ірландських танців, який проходив в Чікаго. Кінець змагань наступного дня став чудовою нагодою передивитись виставки «Look» та «The Jig Is On» а також дізнатись більше про яскраві костюми для ірландського танцю.
Отже, я підішла до Джона Каллінена, колишнього ірландського танцівника та викладача. Одна з його сімох книжок, присвячених ірландським танцям, написана про «Костюми для ірландських танців: їх походження та розвиток у фотографіях протягом 100 років, 1892-1992» (“Irish Dancing Costumes: Their Origins and Evolution With 100 Years of Photographs, 1892-1992.”) Ця стаття є нашою скороченою версією «запитань-відповідей». Додатково в кінці подані деякі світлини з минулого ірландських танців (архів видання «Айріш Ікземінер») та їх теперішнього (проект фотографа Кеннета О Холлорена).
Коли з’явилися ірландські танці?
Степові танці можна відслідкувати від приблизно 1750 року. Головною віхою стали 1890-ті роки, коли в нас з’явилася Гельська Ліга (the Gaelic League) У Західному Корку, в містечку з назвою Макрум, Гельська Ліга вирішила провести змагання з ірландських мови, літератури та танців у неділю по обіді. На першому заході, який було названо фешем, змагалося шість осіб.
Що ірландського у сучасних танцювальних костюмах?
Ну, в них немає нічого ірландського. По суті, деякі костюми хлопців, які вони зараз вдягають на змагання, являють собою поєднання одягу Майкла Джексона та форми готельного портьє. Дехто з них, звісно, має на цьому кельтську вишивку.
У дівчачих костюмах є дещо, запозичене від ранніх суконь для ірландського танцю: шалики, використання у костюмі фібули з Тари, як національного ірландського символу, багато кельтської вишивки та мережива. Але подивіться на деякі сучасні модели. Вони – витвори моди, з приємним яскравим дизайном и так далі, але вони не мають жодного натяку на ірландське. Також, сучасні сукні розробляються для підтримки дуже стрибучого виду танців. Танцівники пролітають на висоті близько метра від підлоги. За моїх часів, у 1960-тих, такого не було. Стиль виконання танців неприродньо змінився. Те ж сталося і з костюмами.
Від коли почали користуватись перуками?
Перуки не фігурували в арсеналі танцівників до 1980-тих років. Починаючи від 1960-тих дівчата забажали, щоб під час їх виступів на змаганнях волосся було завите у природні кучері. А це означало, що бідні танцівниці мали спати на бігудях та інших засобах для завивки, це були справжні тортури. Тому комусь спало на думку використати замість цього штучне волосся. Перуки ставали більшими та складнішими, деякі зараз продаються вже з прикріпленною діадемою чи іншими аксесуарами.
А що стосовно макіяжу?
Змагання проходять у величезних приміщеннях, на сценах, що бувають і 12 метрів завширшки, освітлення для подібних площ є дуже потужним. Ірландські танцівники, як усі артисти, використовують при цьому макіяж. Тому, немає нічого надзвичайного у макіяжі для танцівника. Але те, яких масштабів це сягає, дивує, особливо у випадку з малими дітьми.
В нас є змагання, на яких дітям заборонено виступати з макіяжем та можна танцювати тільки у простих сукнях. Ми намагаємося це контролювати, але це сильно стимулюється батьками.
А штучна засмага?
Ця тенденція розвинулась за останні 15 років. Я згадую, що раніше лише поодинока танцівниця могла виступити з дуже засмаглими ногами, і навіть це не означало, що усі хотіли бути схожою на неї. Однак останні 10-20 років ніхто не вийде на сцену, якщо до цього не буде щільно вкритий макіяжем та штучною засмагою. Це стало частиною глобалізаційних процесів та рівня напруги в сучасних змаганнях. До складу комісії входять більше 2,500 кваліфікованих викладачів з 28 країн світу, від Південної Африки до Норвегії, Німеччини, Японії та Аргентини.
Деякі люди питають, чи не відчуваю я відразу, коли бачу сучасні ірландські танці. Але насправді, я відчуваю протилежне. Так, такі шоу як «Riverdance» та «Lord of the Dance» сприяли зростанню інтересу до ірландської танцювальної культури в світі так, як ніхто цього ніколи не зміг, наскільки мені відомо. Це очевидно позитивна річ. Тому часом ми просто сприймаємо такі недоліки, велетенські перуки чи надмірний макіяж, як незначні побічні ефекти цього феномену.
Немає коментарів:
Дописати коментар